Блог учителя української мови та літератури Сидоренко Людмили Володимирівни: Теорія літератури

Словник літературознавчих термінів

(художніх засобів – тропів, риторичних фігур)

Алегорія –зображення абстрактного поняття або явища через конкретний образ

( найчастіше присутня у байках, де в образах тварин зображено позитивні та негативні риси людини « Лебідь, рак та щука», « Ведмежий суд»; червоне – то любов, а чорне – то журба)

Анафора – єдинопочаток, повторення слів чи словосполучень на початку речень або віршованих рядків:

Точно знаю – тебе не кохаю,

Точно знаю, що йду до мети.

Я лелекою в небо злітаю,

Хоч від тебе не можу піти.

Алюзія – натяк на якийсь відомий історичний, міфологічний факт або загалом історико – культурний факт: нитка Аріадни, сізіфова праця, прокрустове ложе, загибель Помпеї.

Асонанс - повторення голосних з метою створення художнього образу і підсилення звучності тексту:

Моя любове! Я перед тобою.

Візьми мене в свої казкові сни.

Лиш не зроби слухняною рабою,

Не ошукай і крил не обітни!

Алітерація –повторення приголосних з метою створення художнього образу і підсилення звучності тексту:

Не зірвуться слова, гартовані, як криця,

І у руці перо не зміниться на спис,

Бо ми лише жінки, у нас душа – криниця,

З якої ви п’єте. Змагайся і кріпись.

Антитеза – стилістична фігура, протиставлення різко протилежних понять: у мужички руки чорні – в пані рученька тендітна; пан гуляв собі в палатах – у ярмі стогнали люди.

Агіографія - житія святих.( «Марія» У. Самчука)

Акростих – вірш, написаний так, що початкові букви рядків, прочитані згори вниз, утворюють слово або словосполучення, найчастіше – це ім’я автора чи адресата; віршовна загадка:

Сіяють очі, як маленькі іскри,

Очей прекрасніших не бачив ще ніхто.

Напевно, знають це усі давно.

Бурлеск –жанр гумористичної поезії, комічний ефект у якій досягається або тим, що героїчний зміст викладається навмисне вульгарно, грубо, зниженою мовою, або, навпаки, тим, що про буденне говориться «високим штилем», піднесено:

Тоді Зевес кружляв сивуху

І оселедцем заїдав.

( « Енеїда» І. Котляревського)

Балада – ліро - епічний твір з драматично напруженим сюжетом. Баладі властиві невелика кількість персонажів, підкреслена узагальненість, відсутність деталізації

( « Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси», «Тополя» Т. Шевченка)

Білий вірш – неримований вірш.

Байка – невеликий, здебільшого віршований повчально – гумористичний чи сатиричний твір з алегоричним змістом, в якому людське життя відтворюється в образах тварин, рослин і речей. («Мірошник» Л. Глібова).

Верлібр –вільний вірш, ритмічна єдність якого грунтується на відносній синтаксичній завершеності рядків і на їх інтонаційній послідовності. Верлібр не використовує рим, тому і не поділяється і на строфи.

Водевідь – невеличка п’са, комедія, якій притаманна проста композиція, динамічний сюжет, дотепність («Москаль – чарівник»)

Гіпербола –художнє перебільшення або укрупнення : мало який птах долетить до середини Дніпра; усе місто потонуло у ріках сліз.

Градація -стилістичний прийом, що дозволяє відтворити вчинки, думки чи події в розвитку: Прийшов, побачив, переміг ( Юлій Цезар)

Гротеск – художній образ, що базується на сполученні страхітливого, величного з комічним: тьотя Мотя походжала, як Наполеон перед боєм.

Гумор –змалювання явищ в м’якій, жартівливій інтонації: Еней був парубок моторний і хлопець, хоч куди козак.

Епітет – художнє означення, яке образно визначає річ, людину чи дію, підкреслюючи найхарактернішу чи вражаючу якість ( чи слід молодиці світити грішним волоссям проти Божого сонця?)

Епіфора –зворотній анафорі прийом, повторення тих же слів (словосполучень) у кінці речень чи віршованих рядків:

Теплота нашого серця – тобі, Тарасе!

Щира любов наша – тобі, Тарасе!

Еліпс –пропуск слова, яке легко відтворити, воно ніби «підказується» контекстом

( схожий на неповне речення): як захрестити себе й навкруги, то [ тоді] чорт не приступить.

Елегія – ліричний вірш, перейнятий настроєм суму.

Епіграма – невеличкий вірш, який висміює яку – небудь особу.

Епітафія –надгробний напис, часто у віршованій формі.

Етюд – заготовка частин майбутнього твору мистецтва, виконаного з натури, невеличка художня замальовка.

Звуконаслідування - імітація звукових явищ добором слів з однорідним звуками:

Немов хто косою – черк!

А вдруге світліше – дзвінь!

Іронія – риторична фігура, за допомогою якої авторові легко натякнути на своє ставлення до об’єкта, дати зрозуміти, що він критично ставиться до зображуваної ним людини чи явища, хоча прямо цього не висловлює:

Колись були Орфеї, а тепер корифеї.

А як же він став корифеєм, як не був Орфеєм?

Сам Орфей не був корифей.

Він навіть не бував у Спілці. ( Л. Костенко)

Інверсія – незвичний, нехарактерний для певної національної мови порядок розташування слів: пити за перемогу не годиться завчасно, то прикмета погана!

( замість: не годиться пити за перемогу завчасно, то погана прикмета)

Ілюзія – обман почуттів, дещо уявне, нездійсненне, мрія.

Інвектива – різке обвинувачення:

Де зараз ви, кати мого народу?

Диктатори, королі, імператори….

Каламбур –це гра співзвучністю слів, яка має відтінок комізму: Ноздрьов був певною мірою людиною історичною. Жодне зібрання, де він бував, не обходилося без історії.

Карикатура – змалювання чогось у жартівливій, перекрученій формі за принципом «кривого дзеркала».

Літота – художнє зменшування : від Ніжина до Києва рукою подати; о принесіть, як не надію, то крихту рідної землі.

Метафора – перенесення ознаки на подібну річ: чаша терпіння, печать мовчання, у чужу душу не влізеш, серце плаче.

Метонімія – перенесення назви з одного предмета на інший за умови суміжності значень ( вивчати Багряного- замість вивчати творчість Багряного; тарілка борщу – як посуд для їжі, так і міра їжі)

Мадригал – ліричний вірш жартівливого характеру.

Містерія –масова драматична вистава на сюжети релігійних легенд, яка здійснювалась у святковий день на майдані («Великий льох» Т. Шевченка)

Новела –близька до оповідання жанрова форма, яка відзначається чіткістю зображуваних подій, несподіваністю їх розвитку та розв’язки.(«Новина» В. Стефаник)

Оксюморон (оксиморон)– художній засіб, що передбачає поєднання непоєднаного, суміжне існування двох несумісних понять: сміються, плачуть солов’ї; з журбою радість обнялася.

Ода – вірш захопливого характеру на честь якоїсь особи або події.

Октава – восьмивірш; строфа з восьми рядків, шість із яких пов’язані перехресною римою, а два заключні – парною римою.

Порівняння – зіставлення одного предмета з іншим на основі їх спільної ознаки; своєрідний живопис словом, покликаний розбудити уяву слухача. ( Книги – морська глибина; дівчина, як ягідка; ласкавий, немов сонечко)

Персоніфікація – прийом, за допомогою якого абстрактне явище набуває рис живої особи: туга зійшла по Руській землі; горизонт уже показався нам.

Перифраз –описовий зворот мовлення, що уживається для того, аби надати реченню більшої виразності, уникнути повторення: нафта – чорне золото; Іван і Марічка – карпатські Ромео і Джульєта; солдати – муштровані люди.

Парадокс –це неочікуване судження, висновок, що різко розходиться із загальноприйнятою думкою чи логікою попереднього тексту: я знаю лише те, що я нічого не знаю (Сократ); справа ясна, що справа темна.

Притча – невеличке оповідання, яке містить повчання в іносказальній, алегоричній формі, яка є спорідненою з байкою. (Біблія « Притча про сіяча», «Притча про блудного сина»)

Риторичні звертання –звертання, що виражають емоційне ставлення автора до чогось: тобі, Вітчизно, наші душі й наші серця!

Риторичні питання –питання, відповідь на які вже закладено в самому питанні, чи відповідь не потрібна. Вони передають роздуми автора: хіба ревуть воли, як ясла повні?

Рефрен – повторення якогось рядка або низки рядків у кінці строфи. Різновидом рефрену є анфора та епіфора.

Символ –це багатозначна метафора: зоряне небо – символ духовної висоти, рушник – символ життєвого шляху.

Синекдоха –різновид метонімії, перенесення значення з одного слова на інше на основі кількісних відношень: частина замість цілого, ціле замість частини, однина замість множини, множина замість однини: не заробив сьогодні ні копійки; не мав у роті й крихти; учень тепер вже зовсім не той, що раніше.

Сарказм –зла й уїдлива насмішка, вищий ступінь іронії.

Сонет – чотирнадцятирядковий вірш, що складається з двох чотиривіршів й двох тривіршів.

Тавтологія –повторення одних і тих же слів, або близьких за смислом чи звуковим складом (диво – дивне; рано – вранці новобранці…).

Уособлення –надання неживим речам або нелюдському життю людських рис, одушевлення довколишнього світу: лисичка – сестричка; ліс шумить, стогне; сонце усміхається.

Фейлетон – художньо – публіцистичний жанр літератури, в основі якого лежать реальні факти. У фейлетоні прослідковується авторська позиція, оцінка описуваного

Художній паралелізм – один із видів повтору; композиційній прийом, який підкреслює зв’язок декількох елементів художнього твору; аналогія

Шарж – художній прийом, що м’яко змальовує окремі деталі особи, жорстоко не висміюючи її.

Віршові розміри

Двоскладові стопи

Ямб –двоскладовий віршований розмір з наголосом на другому складі.

Хорей - двоскладовий віршований розмір з наголосом на першому складі.

Пирихій – допоміжний двоскладовий віршований розмір, у якому обидві стопи ненаголошені.

Спондей - допоміжний двоскладовий віршований розмір, у якому обидві стопи наголошені.

Трискладові стопи

Дактиль – трискладовий віршовий розмір з наголосом на першому складі.

Амфібрахій - трискладовий віршовий розмір з наголосом на другому ( середньому) складі.

Анапест - трискладовий віршовий розмір з наголосм на останньому(третьому)складі.

Риди римування

Кільцеве( оповите) римування: абба

Розливи вод виблискують, мов сталь, А

Лискуча сталь турецьких ятаганів, Б

І береги, розпалені і тьмяні, Б

Накрила неба голуба емаль.А

Перехресне римування : абаб

Мовчать над нами голубі хорали, А

У травах стежка свище, мов батіг. Б

О, скільки доль навіки розрубали А

Мечі прадавніх схрещених доріг! Б

Паралельне римування (суміжне або парне): аабб

В теплім місяці у травні А

Шепче вітер думи давні. А

В синім місяці у квітні Б

Думи явора столітні. Б

Монорим – римування, при якому рядки закінчуються однаковими складами :аааа

Гарна сьогодні пора А

Нам принесе всім добра. А

Та й до нашого двора А

Завітати вам пора. А